20 грудня 1929 року була прийнята Постанова ЦК ВКП(б) „Про заходи по вирішенню м’ясної проблеми”, в якій зазначалося про невідкладну необхідність створення м’ясної індустрії, яка б будувалася на найновіших досягненнях світової техніки. У Постанові передбачалося розгортання підготовки спеціалістів вищої і середньої кваліфікації. Зростання і вдосконалення технічної бази м’ясної промисловості обумовили необхідність підготовки великої кількості спеціалістів.
У зв’язку з цим у травні 1930 року був заснований у Полтаві технікум харчової промисловості. Він був підпорядкований Народному Комісаріату Торгівлі СРСР і знаходився спочатку по вул. Пушкіна, 83. Виник він в результаті розукрупнення Полтавського індустріального технікуму, на базі якого було виділено ще два технікуми: дорожній і електромеханічний.
Полтавський індустріальний технікум був у підпорядкуванні
Наркомпросу УРСР. На підставі Постанови Наркомпросу від 25 травня 1930 року про реорганізацію і
розподіл його на три технікуми була створена міжвідомча комісія, яка на своєму засідання ухвалила:
1 Передати технікуму харчової промисловості учнів хімічного відділення повністю і харчову групу
ІІІ курсу механічного відділення, а учнів І-ІІ курсів механічного відділення - за їх бажанням.
2 Передати технікуму харчової промисловості: хімічну лабораторію, військовий кабінет, кабінет
суспільствознавства, кабінет анатомії і природознавства, із бібліотеки – книги за спеціальністю
із кожного відокремленого технікуму.
Першим директором технікуму харчової промисловості був Храковський І.І. (з 25.05.1930 по 05.10.1930)
Але не довго існував технікум харчової промисловості. 5 жовтня 1930 року на підставі Постанови
„Укрм’ясо” про організацію у Полтаві навчального комбінату у складі інституту м’ясної промисловості,
технікуму харчової промисловості, ФЗУ, робфаку і підготовчих курсів. Полтавський технікум харчової
промисловості влився до новоствореного учбового комбінату. В цей час він мав такі відділення:
механічне, технологічне і зоохімічне. У зв’язку з цим перейменований у Полтавський хіміко-технологічний
технікум м’ясної промисловості. Директором був Ткаченко І.І. (з 1930 по 1933 р.). У складі технікуму
було 10 навчальних груп, заняття проводилися у новому невеликому приміщенні по вул. Луначарського, 2.
Керівництво технікумом здійснювалося з боку учбового комбінату. До 1933 року матеріальна база технікуму
була спільна з учкомбінатом.
На підставі постанови „Союзм’ясо” від 10 січня 1931 року зоохімічне відділення було реорганізоване
в хімічне з нахилом до м’ясної промисловості.
27 березня 1933 року технікуму передано 7 навчальних груп учнів ліквідованого Київського технікуму
м’ясної промисловості, а в кінці 1933 року прибули учні Оршанського (БРСР) і Саратовського технікумів
Наркомхарчопрому у зв’язку з їх ліквідацією.
1933 рік став роком посиленого зростання контингенту учнів, що засвідчують такі дані:
1931 рік – 254 чол;
1932 рік – 321 чол;
1933 рік – 390 чол;
1934 рік – 318 чол;
Постало питання виділити технікум з учбового комбінату в самостійну навчальну одиницю, що і було
зроблено 1 жовтня 1933 року. Був призначений новий директор Ляпін Н.О.
Викладацький склад технікуму на 1 січня 1933 року складав 30 осіб, з них – штатних 7 осіб,
сумісників – 23 особи.
На підставі постанови СНК СРСР від 27 серпня 1935 року Полтавський хіміко-технологічний
інститут м’ясної промисловості був переведений в Московський інститут м’ясної промисловості
Наркомхарчопрому СРСР. Приміщення по вул. Пушкіна, 56, частину навчально-матеріальної бази
інституту було передано Полтавському технологічному технікуму м’ясної промисловості, а частину робфаку.
Технікуму було передано будинок і споруди, інвентар, бібліотеку.
Приміщення, де знаходиться Полтавський коледж харчових технологій Національного університету харчових технологій, має давню і цікаву історію. У с. Дігтярі Прилуцького повіту було відкрито у 1878 році ремісниче училище – перший технічний заклад у нашому краї, який готував класних слюсарів, ковалів, ливарників та столярів, котрі були так потрібні пореформеному селу.
Ініціатором його заснування був прилуцький землевласник Григорій Павлович Галаган. Під садибу училища він пожертвував 19 десятин власної землі. Училище користувалось великою популярністю. Полтавське губернське начальство з заздрістю спостерігало за роботою училища і бажало будь – що перевести його в Полтаву. Врешті – решт у 1896 році було закладено перші цеглини в споруду, а 10 грудня 1897 року двоповерхова будівля вже була освячена. Навчальний корпус та майстерні обійшлись земству у 119825 крб. 93 коп.
Навчальний корпус Полтавського ремісничого училища
Полтавське ремісниче училище продовжувало готувати слюсарів, ковалів, ливарників, столярів. Також було відкрито художньо-слюсарне відділення. Очолював це відділення випускник Петербурзької Академії художеств Малов. Його учні виконали барельєф, ліру, бронзовий хрест для надмогильного пам’ятника І.П. Котляревського. Ошатна будівля ремісничого училища пізніше була добудована двома поверхами.
У лютому 1938 року за наказом Наркомхарчопрому СРСР на базі Полтавського технологічного технікуму м’ясної промисловості і Полтавського тепломеханічного технікуму харчової промисловості був організований Полтавський механіко-технологічний технікум м’ясної промисловості. Директором був призначений Муковоз П.С.
До 10-ї річниці технікум мав гарне приміщення, змістовні кабінети та лабораторії, бібліотеку. Маючи прекрасну навчально-матеріальну базу, колектив вивів його в перші лави соціалістичного змагання вузів і технікумів в період 1938-1939 рр. Технікум було нагороджено перехідним Червоним Прапором по Наркомату м’ясної і молочної промисловості СРСР. Частина викладачів нагороджена знаками „Відмінник м’ясної і молочної промисловості СРСР”, Почесними грамотами Наркомату.
На 1 вересня 1940 року у технікумі було 4 відділення: технологічне, механічне,
бухгалтерське і тепломеханічне. Загальна кількість учнів – 690 чол. Колектив викладачів складався
з 42 осіб.
На 1 червня 1941 р. Полтавський технікум м’ясної промисловості мав 13 навчальних кабінетів і три
відділення: технологічне, механічне, бухгалтерське.
Роки воєнного лихоліття та повоєнної відбудови
Варварське нашестя німецько-фашистських загарбників на Радянський Союз 22 червня 1941 року перервало плідну працю колективу технікуму. Вже в перші дні війни була мобілізована або добровільно пішла на фронт, вступивши до лав Червоної Армії, частина викладачів та студентів технікуму.
За розпорядженням Наркомм’ясомолпрому в кінці серпня 1941 року Полтавський технікум м’ясної промисловості був евакуйований на Північний Кавказ в ст. Вознесенську Краснодарського краю (120 студентів і 14 викладачів). У станиці Вознесенській технікум перебував один навчальний рік (1941-1942р.р.) в одному навчальному корпусі з Вознесенським технікумом молочної промисловості.
З наближенням фронту в серпні 1942 року Полтавський технікум м’ясної промисловості був евакуйований з станиці Вознесенської в глиб держави, в м. Семипалатинськ Казахської РСР, де він продовжував свою діяльність з Семипалатинським технікумом м’ясної промисловості. Директором технікуму був Улашкевич В.І. 23 вересня 1943 року Радянська Армія звільнила м. Полтаву від німецько-фашистських загарбників. Під час відступу фашисти спалили навчальний корпус технікуму, будинок для викладачів, їдальню. Майно технікуму було пограбоване і знищене.
Наказом Наркому м’ясної і молочної промисловості СРСР від 13.01.1944р, №27 на основі Постанови Раднаркому СРСР від 8.01.1944р., №344 дозволено поновити діяльність Полтавського технікуму м’ясної промисловості з 15 січня 1944 року. На всі курси було прийнято і поновлено 336 учнів, штат викладачів становив 31 особу. Директором технікуму був Комишенко П.Г.
У роки Великої Вітчизняної війни випускники технікуму безстрашно захищали Батьківщину. За особливі заслуги
звання Героя Радянського Союзу присвоєно Мироненку Віктору Арсенійовичу, Романенку Івану Івановичу,
Щербакову Олександру Федоровичу, Мацу Григорію Зельмановичу.
Студенти технікуму свято зберігають і шанують пам’ять про тих, хто в грізні роки війни відстояв їх
щасливе сьогодення і майбутнє.
У 1945 році у технікумі було відкрито будівельне відділення.
Завдяки самовідданій праці всього колективу технікуму у 1951 році було повністю завершено будівництво
навчального корпусу, а на початку 1956 року закінчено будівництво нового гуртожитку на 450 місць.
У 1952 році за клопотанням колективу заводу „М’ясомолмаш” відкрито вечірнє відділення (механічне відділення без відриву від виробництва). Цього ж року було відкрито заочне відділення за спеціальністю „Технологія м’ясних і птахопродуктів”. У 1958 році було ліквідовано бухгалтерське відділення, а у 1960 році – будівельне. У 1958 році до технікуму був переданий вечірній технікум Полтавського турбомеханічного заводу і відкрита спеціальність „Обробка металів різанням”.
У 1958 році Полтавський технікум м’ясної промисловості був переданий у розпорядження Харківському раднаргоспу. У 1967 році Міністерство м’ясної і молочної промисловості організувало і провело в Полтавському технікумі м’ясної промисловості (в одному із провідних технікумів держави) Всесоюзну нараду працівників технікумів м’ясної і молочної промисловості СРСР. За дозволом Міністерства у 1966 році в технікумі було знову відкрито бухгалтерське відділення з денною формою навчання, а в 1967 році – на заочне відділення.
Відбудований навчальний корпус
У 1967 році організовано нове відділення за спеціальністю „Експлуатація автоматичних обладнань в харчовій промисловості”.
З 1968/1969 навчального року при технікумі функціонували всесоюзні курси підвищення кваліфікації керівних та інженерно-технічних працівників м’ясної промисловості, на яких навчалося більше 2300 чоловік.
У 1969/1970 навчальному році технікум мав денне, вечірнє і заочне відділення. Контингент учнів на цих відділеннях складав 1974 чол. Директором технікуму був Гагаєв О.Н. (з 1965 по 1973 рік).
З 1973р. до 1989 р. Полтавський технікум м’ясної промисловості очолював Домненко Л. М. Була значно зміцнена матеріально – технічна база технікуму. Створено лабораторію „Технохімічний контроль” з найновішим обладнанням та лабораторію хімії, а всього працювало 23 обладнаних кабінети і лабораторії. З метою покращання побутових умов студентів було збудовано два гуртожитки на 480 і 360 місць. Для Всесоюзного об’єднання ВО „Союзклейжелатинпром” на базі технологічного і механічного відділень було відкрито групи спеціалізації по виробництву клею і желатину. Підготовлені спеціалісти направлені на Могилівський та Лисичанський желатинові заводи, Лубенський та Стрийський м’ясокомбінати.
За розпорядженням Мінм’ясмолпрому СРСР і Міністерства зовнішніх зносин СРСР Полтавському технікуму м’ясної промисловості було доручено підготувати кадри для нового виробництва штучної оболонки для ковбас (білкозину).
З цієї метою група, випускників технікуму проходила спеціалізацію у Чехословаччині на заводах Кутизину. Це дозволило достроково здати в експлуатацію виробництво білкозину в Прилуках Чернігівської області та м. Луга Ленінградської області. За дострокове виконання державного замовлення технікум отримав велику премію, а також були видані кошти на будівництво 10 квартир для співробітників.
Виробничу практику студенти проходили на передових, технічно добре оснащених підприємствах переробної промисловості агропромислового комплексу, на Московському, Горьківському, Київському, Харківському, Полтавському, Дніпропетровському, Запорізькому м’ясокомбінатах та підприємствах молочної промисловості. Полтавський технікум м’ясної промисловості постійно брав участь у конкурсах-виставках науково-технічної творчості. Діючі моделі устаткування і лабораторні стенди були представлені на Виставці досягнень народного господарства в Москві.
Полтавський технікум м’ясної промисловості готував кадри для інших республік СРСР. У технікумі навчалися
українці, росіяни, білоруси, грузини, чеченці і туркмени, склався дружній багатонаціональний колектив
студентів.
Відомий за межами України оркестр народних інструментів під керівництвом Петра Олександровича Кривші
нараховував 120 чоловік. Цей творчий колектив виступав у Москві у палаці „Росія” спільно з самодіяльним
хором, звітуючи перед союзним Міністерством про культурно-виховну роботу в технікумі.
З 1989 року технікум очолював Піпенко В.Д., Заслужений працівник освіти України.
У 2001 році на базі технікуму відкрито навчально-консультаційний центр Національного університету
харчових технологій (НУХТ), як відокремлений структурний підрозділ НУХТ. Це дає можливість випускникам
технікуму здобути вищу освіту за скороченим терміном навчання.
2 грудня 2004 року Полтавський технікум харчових технологій став одним із структурних підрозділів
Національного університету харчових технологій.
НУХТ – вищий навчальний заклад ІV рівня акредитації, що здійснює підготовку висококваліфікованих фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів: від молодшого спеціаліста до магістра з 30 спеціальностей та 28 спеціалізацій для харчової, м’ясо-молочної, фармацевтичної та інших галузей промисловості. Серед факультетів заочної форми навчання – Полтавський заочний факультет НУХТ.
У ХХІ ст. Полтавський технікум харчових технологій НУХТ ввійшов одним із провідних вищих навчальних закладів І рівня акредитації Полтавської області.
З 2007 року керівництво технікумом здійснює Палаш А.А., кандидат технічних наук.
Навчальний заклад здійснює підготовку висококваліфікованих фахівців з 7 спеціальностей:
«Виробництво харчової продукції»,
«Зберігання, консервування та переробка м’яса»,
«Зберігання, консервування та переробка молока»,
«Автоматизація та комп'ютерно-інтегровані технології»,
«Комп’ютерні технології в машинобудуванні»,
«Енергетичне машинобудування»,
"Комп’ютерна інженерія".
Рішенням Вченої ради Національного університету харчових технологій від 03 листопада 2015 року Полтавський технікум харчових технологій Національного університету харчових технологій перейменовано у Полтавський коледж харчових технологій Національного університету харчових технологій.
Коледж має бібліотеку, їдальню, спортивну, тренажерну та актову зали,
гуртожитки, музей історії технікуму, комп’ютерні лабораторії, навчально-лабораторні корпуси та
виробничі майстерні.
Характерною ознакою коледжу є динамічний розвиток і розширення сфер діяльності.
